Вчимо дитину розпізнавати емоції: як допомогти їй назвати те, що вона відчуває?

Чому дитині важко пояснити, що з нею відбувається?

Дитина може плакати, кричати, ховатися чи мовчати й при цьому не вміти пояснити, що з нею. Іноді ми бачимо її поведінку, але не знаємо, яка емоція за нею стоїть. Вона навіть може відчувати кілька речей одночасно.

У віці від 2 до 6 років діти вчаться розпізнавати, що з ними відбувається, і пояснювати це. Вони не завжди можуть зрозуміти, чи вони сердяться, розчаровані, хвилюються чи сумують.

Тому, коли ми намагаємося їм допомогти, не обов’язково починати з запитання «що з тобою?». Можна спробувати щось простіше: «Тебе розізлило, що вийшло не так, як ти хотів?»

Ідеться не про те, щоб угадати, що вони відчувають, а про те, щоб запропонувати їм слова, завдяки яким вони поступово зможуть це розпізнати.

Дослідження Denham і колег показало, що діти, які краще розуміли емоції, також краще вміли будувати стосунки з іншими. Уміння розпізнавати власні почуття може допомогти нам розуміти й те, що відбувається з людьми навколо.

Чи є сенс називати словами те, що відчуває дитина?

Уявіть, що ваша дитина грається, і вежа падає саме тоді, коли вона майже її добудувала.

Вона може закричати, розкидати деталі чи піти розсерджена. У цю мить вона, можливо, ще не може пояснити, що її засмутило.

Можна підійти й сказати: «Ой! Вежа впала саме тоді, коли ти її майже добудував. Тебе це розізлило?»

Іноді, коли ми знаходимо слово для того, що з нами відбувається, нам легше це зрозуміти.

У дослідженні Lieberman і колег у дорослих, які називали емоції словами, дивлячись на зображення, спостерігалася слабша реакція деяких ділянок мозку, пов’язаних з емоціями. Ця робота допомагає зрозуміти, чому розмова про почуття може бути корисною, але вона не означає, що дитина автоматично заспокоїться, якщо назвати її емоцію.

Важливо підтримувати дитину, не нав’язуючи їй свого тлумачення.

Якщо ви кажете «тобі сумно», а вона відповідає «ні, я злюся!», можна скористатися моментом і запитати, що сталося. Розмова важливіша, ніж угадати з першого разу.

Як дитина вчиться розрізняти свої емоції?

Ми вчимося розпізнавати емоції, спостерігаючи за ситуаціями, слухаючи, як їх описують інші люди, і пов’язуючи їх із власним досвідом.

Недостатньо показати дитині сумне чи веселе обличчя. Їй також потрібно зрозуміти, що сталося, чого вона очікувала і що відчуває після цього.

Наприклад, одна й та сама ситуація може викликати різні емоції. Коли друг іде додому, одній дитині може стати сумно, а інша може розсердитися, бо хотіла ще погратися.

Крім того, емоції можуть змінюватися. Ми можемо почати зі злості, а закінчити смутком, або радіти й хвилюватися водночас.

Дослідження Grosse і колег показало, як емоційний словник дітей розширюється у віці від 4 до 11 років. Поступово вони засвоюють слова, які дають змогу точніше описувати свої почуття.

Можна використовувати казки, ігри та серії Cleo & Cuquin, щоб запитувати, що відчувають персонажі і що сталося перед цим. Так діти дізнаються, що емоція пов’язана з тим, що з нами відбувається, навіть якщо не завжди можна зрозуміти її лише з виразу обличчя.

Як навчитися розпізнавати емоції разом із Cleo & Cuquin?

Для початку можна разом подивитися «Emotion Song» від Cleo & Cuquin (пісенька про емоції, англійською мовою).

У цій серії Кукін хоче погратися з роботом, який поступово ламається, і в нього з’являються різні емоції. Можна використати те, що відбувається, щоб поговорити з дитиною, не вимагаючи, щоб вона знала всі слова чи відповідала правильно.

• Подивіться, що сталося. Перш ніж запитувати, що відчуває персонаж, разом із дитиною поспостерігайте, що відбулося. Щось зламалося? Він отримав те, що хотів? Сталося щось несподіване?
• Запитайте, що він може відчувати. «Як ти думаєш, що відчуває Кукін?» Дайте дитині відповісти своїми словами. Вона може сказати, що Кукіну сумно, що він злиться або що вона сама не знає.
• Допоможіть їй дібрати слова. Якщо їй важко, можна запропонувати варіанти: «Може, йому сумно, бо зламався робот? Чи він розізлився?»
• Пов’яжіть історію з її досвідом. «З тобою колись траплялося щось схоже?» Не обов’язково, щоб вона розповідала про себе, якщо не хоче.
• Розкажіть і про свої почуття. Можна розповісти, що ви зраділи, коли щось закінчили, або засмутилися, коли щось пішло не так, як ви очікували. Так дитина дізнається, що емоції є в житті кожного.

Не потрібно робити все за один раз. Іноді достатньо одного запитання й кількох хвилин розмови.

Часті запитання

Джерела

1. Denham, S. A., et al. (2003). Preschool emotional competence: Pathway to social competence? Child Development, 74(1), 238-256. https://doi.org/10.1111/1467-8624.00533
2. Lieberman, M. D., et al. (2007). Putting feelings into words: Affect labeling disrupts amygdala activity in response to affective stimuli. Psychological Science, 18(5), 421-428. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2007.01916.x
3. Grosse, G., et al. (2021). Let's talk about emotions: The development of children's emotion vocabulary from 4 to 11 years of age. Affective Science, 2(2), 150-162. https://doi.org/10.1007/s42761-021-00040-2

Підпис фахівця: Valle Molinero, ліцензована психологиня M-33177, Co&Co Training

Дата перегляду: 29 жовтня 2026 р.